Дай руку мне.
Здесь лишних нет.
Ветру ты кажешься не больше песчинки.
Ветер легко собьет с дороги, если в скитаньях ты одинок.

Дай руку мне.
Здесь лишних нет.
Время меняет тишину на цунами.
Если ты будешь с нами рядом, силе твердынь не сбить тебя с ног

Сила твоя, в том, что ты есть.
Сила твоя, в том, что мы здесь.
Сила твоя, в том, что ты есть.
Сила твоя, в том, что мы здесь.

Дай руку мне.
Здесь лишних нет.
Вместе мы инструмент земного оркестра.
Тот, кто сегодня понял это, чувствует силу каждой струны.

Сила твоя, в том, что ты есть.
Сила твоя, в том, что мы здесь.
Сила твоя, в том, что ты есть.
Сила твоя, в том, что мы здесь.

Я мало сплю і погано засинаю
Прокинутись з ранку - нічого гірше буває
Згадати про те що було вчора ввечері
Абсолютно ніякого шансу немаю
Зранку світить сонце та блакитне небо
Люди кажуть - добра погода
А як на мене, то найкраща погода -
Саме тоді, коли на дворі непогода

Я прокинувся і зрозумів що попав
У свою поглянув душу там нічого нема
Там щось було не так давно
Не знаю що саме, не пам'ятаю
Відчуття таке неприємне
Його в собі тримаю
Мені здається я вмираю

Коли я вдома, я завжди ходжу в тапках
Бо в моєму будинку давно зірвало дах
А може потік дах
А може не потік, може зовсім не було його
В загалі мені зараз не до нього
В мене мерзнуть ноги і хлюпає мій ніс
Я не знаю цю болячку, я про неї десь читав
Не хочу нічого, сам себе захомутав

Я прокинувся і зрозумів що труба
Подивився у свої очі там нічого нема
Там щось було не так давно
Не знаю що саме, не пам'ятаю
Відчуття таке неприємне
Його в собі тримаю
Мені здається я вмираю

Я не казав, що я не піду
Навіть якщо один знову буду я
Більше ніколи не повернусь
Все, що було минуло - це ілюзія

Вона казала - відпусти себе на волю
А Я не можу, бо я прокляв свою долю
Я не втрачаю свідомості, ну хіба що трішки
Конячу дозу корвалолу і до ліжка

Я прокинувся і зрозумів що пропав
У дзеркало поглянув там нічого нема
Там щось було, але так давно
Це не важливо тeпeр
Я нічого не відчуваю
Я ВМЕЕЕР!

от большого ума лишь сума да тюрьма...

Пpиготовленья займyт полчаса
И подставляю ветpам паpyса
Я знаю, что вена моя - эpогенная зона.
Крылья привинчиваю к спине
Кто-то маячит в соседском окне
Через не видимый глазу забор
С кем-то о чем-то веду разговор

Я уже пел об игле и шприце
Страшно тоскуя о дикой весне
Жутко поведуя о наслаждениях мозга
Это - не жизнь, это - ниже нее
Радостно песни поет воронье
Хрипло играя на нервах больного ребенка
Радуга, струны, глаза и стекло
Голос, пространство, поверхность и дно